Справу черкаського журналіста, якого побили в часи Майдану, закрили за строком давності

Черкаський фотокореспондент Ігор Єфімов протягом п’яти років намагався через суд довести вину колишнього працівника міліції Петра Паливоди. Його підлеглі побили журналіста 20 лютого 2014 року під час Революції Гідності поблизу Черкас. Тоді Єфімов отримав струс мозку і численні забої, а міліціонера обвинувачували в тому, що він допустив «службову недбалість».Повідомляє видання "Медіум".2 липня цього року суддя Соснівського суду Черкас Сергій Бащенко закрив справу за строками давності.Розповідаємо детально про історію побиття кореспондента, і те, як ця справа «подорожувала» різними судами.Журналіста побили на блок-посту протестувальників, які хотіли не пустити в місто тітушокВвечері 20 лютого на Театральній площі в Черкасах відбулась акція протесту через розстріл протестувальників, які стались у той день в Києві на Інститутській. Керівництво місцевої міліції у відповідь закликало черкащан «спільними силами з міліцією забезпечити громадський порядок в Черкаській області».Протестувальники вирішили створити блокпости на в’їздах до міста. Таким чином вони хотіли не пропустити тітушок, які, за чутками, їхали з Києва, аби протистояти «майданівцям». Один із таких постів розмістили біля дамби через Дніпро. Це дорога державного значення, якою найчастіше їздять автомобілі з Києва.Ігор Єфімов, працюючи кореспондентом місцевої газети «Вечірні Черкаси», поїхав на блокпост, аби зробити фоторепортаж. Він був у світло-відбиваючому жилеті світло-салатового кольору із написом «Преса».Після того, як активісти організували блокпост, до мосту з боку міста Черкаси під’їхала колона з автомобілів та автобусів, у яких було більше сотні черкаських правоохоронців — 38 патрульних, 75 бійців батальйону «Грифон» та близько 10 беркутівців.У суді тоді ще обвинувачений Паливода пояснив, що таким складом силовики їхали в Золотоніський район, звідки отримали виклик про стрілянину та масові заворушення.Через те, що протестувальники перекрили рух трасою та поклали на проїжджій частині автомобільні шини, вони, нібито, не могли проїхати, а тому вийшли з автобусів та почали відтісняти активістів. Між ними зав’язалися сутички.Коли активні дії поліцейських та протестувальників уже закінчилися, а колона розвернулася в зворотньому напрямку, Ігор Єфімов пішов тротуаром у бік міста. Біля нього зупинився автобус із працівниками патрульно-постової служби. Із автобусу вийшли кілька бійців у шоломах із щитами та гумовими кийками. Вони почали бити Єфімова кийками по голові та тулубу, хоча в цей момент він кричав, що є журналістом, і за словами самого постраждалого, міліціонери не могли цього не розуміти, адже він був у жилеті з написом «преса» і з камерою в руках.Всього Ігорю Єфімову завдали близько шести ударів. Пізніше він звернувся до медиків, які діагностували струс мозку і забої.Впізнати своїх кривдників Єфімов не міг — розгледіти обличчя заважали каски.Слідчі з’ясували, що безпосереднім керівником цих міліціонерів на місці був саме Петро Паливода. Останній у суді доводив, що це було не так, а точніше — не зовсім так.Виявилося, що Паливода лише стажувався на посаді. Суд вирішив, що це — причина його виправдати.Прокуратура намагалася довести в суді, що Паливода, який тоді був заступником командира батальйону, бачив, як його підлеглі б’ють журналіста, і не зупинив їх. Вище керівництво до відповідальності за цим епізодом не притягували. За даними прокурорів, Паливода не розповів їм про побиття людини.У суді свою вину екс-міліціонер не визнав. А також заперечив, що був заступником командира батальйону, мовляв, тоді лише стажувався на цій посаді, і стажування не пройшов. Його захисники наголошували, що як стажер, він не несе такої ж відповідальності, як повноцінні керівники.Петро Паливода ті події описував так.- Ми зупинилися. Після команди, яка надійшла з головного автомобіля по рації, вийшли з транспортних засобів та вишикувалися. Автобус був повний, вікна закриті, і що відбувається на вулиці, з автобусу не було видно. Головних в автобусі керівництво не призначало. В цей час по мосту йшли мітингувальники, мали агресивні настрої, в них були палки і вони могли завдати нам шкоди. Була команда відсторонити їх. Всі підрозділи встали в шеренгу і пішли вперед — мітингувальники розбіглися. Всі повернулися назад, і автобуси рушили далі. Потім знову надійшла команда з головного автомобіля вийти.Паливода стверджував, що журналістів не бачив, а коли другий раз вийшов із автобусу, то відразу пішов до автомобіля керівництва, і що відбувалося біля автобусу — він також не бачив.- По нам почали кидати каміння, горящу суміш, і одному з працівників міліції влучили в голову. Я почав йому допомагати. У цей час надійшла команда повертатися в автобус. Колона розвернулася і поїхала назад. Під мостом зупинилися ще раз, розчистили дорогу і поїхали до подвір’я УМВС, — розповідав Петро Паливода.Його керівники в суді підтвердили, що він тоді проходив стажування, адже специфіка його роботи змінилася, і він мав вивчити посадову документацію.Саме цей аргумент суддя Юрій Рябуха взяв до уваги в грудні 2016 року, коли повністю виправдав Петра Паливоду через «відсутність складу злочину».Справа почала свою «подорож» і «доїхала» аж до Верховного суду в КиєвіУ 2017 році місцеві ЗМІ написали, що апеляційний суд «остаточно виправдав» екс-міліціонера Петра Паливоду. Та з цим не погодився сам Ігор Єфімов та його представник Валерій Макеєв.У касаційній палаті Верховного суду вони оскаржили це рішення черкаських судів. І в березні 2018 року виправдувальний вирок екс-міліціонеру скасували, а справу передали назад до Черкас, аби її розглянули ще раз. Її почав розглядати вже інший суддя — Сергій Бащенко.Підготовче засідання провели у липні того ж року. Згодом у справі почалися затримки. До суду перестали з’являтися свідки, серед яких були і колишні працівники міліції. До п’ятьох таких свідків суд навіть застосував примусовий привід.Повністю заслухати справу по суті суд не встиг. У березні цього року сплив п’ятирічний термін розгляду справи в суді. Це дає право обвинуваченому просити суд, аби той звільнив його від відповідальності, а справу, відповідно, закрив. Так, зрештою, і сталося.